Автор: Эльмира Ашурбекова
ККУНИЙ, ВАХТНАН РАКК АБЦЦНУ, ГЪЮЗ …
(КАК Я ХОТЕЛА БЫ ОТКРЫТЬ ВРЕМЕНИ ДВЕРЬ…)
КIваин алнав, дада, ихь кучIкIучIкюкю,
Адашиз ккилибгури шлуб увухъди —
Ихь унчIв`ан гьачIабккну кюкю дапIнай кюл,
Фици рякъюзди либгуйиш ачухъди?
КIваин алнав, яв деребхьу суалназ
Бабу фици шуйиш жавабар туври —
НивкIкан аку мурслар дяркънайивал чаз,
Мурслар — ярхла рякъяр вуйиб ктибтури?
КIваин илминав, дада, ихь Гъарабаш
Фициб инсанси фагьумлу ху вуйиш,
Фици диди, гъюрайи вахтна адаш,
Увуз аьжайиб саягъ дих апIуйиш…
…Ккуний, вахтнан ракк абццну, гьадина гъюз
Саб герендиз — сабан хабар алдагъуз.
Помнишь, мама, нашу герань,
Которая ждала папу вместе с тобой –
Как она, вытянув из окна цветущую ветку,
Открыто смотрела на дорогу?
Помнишь, как на твой непрозвучавший вопрос
Бабушка давала ответы,
Рассказывая, что во сне увидела светлые нитки
И что нитки – это дальние дороги.
Помнишь, мама, какой же наш Гарабаш
Пёс был разумный, будто он человек,
Как он особенным образом звал тебя,
Когда папа домой возвращался…
…Как я хотела бы открыть времени дверь и вернуться туда
Хотя б на пару мгновений – один раз обняться.